Якою б мірою ми не заглибилися в духовне, релігійне життя, на якому б із його щаблів не перебували – чи на самих початках, чи вже живучи в інтенсивному молитовному ритмі – погодьмося, що цей процес – це завжди рух. Рух у напрямку до Бога. А отже, й шлях, як втілення руху, його напрямок. Щось особливо символічне є в тому, що й Сам Христос назвав Себе Шляхом, Дорогою: «Я є Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14, 16). Паломництво, мандрівка до святині є ніби фізичним втіленням цього духовного шляху і руху. Її суть завжди одна – ми залишаємо все і вирушаємо в дорогу. Полишаємо все звичне і зрозуміле нам, щоденне й буденне, виправдане нашими потребами й цілями, все, що вимагає від нас багатьох зусиль, уваги й часу і починаємо рухатися з однією особливою метою — щоб поклонитися Богові на особливому місці Його
об’явлення,яке називають святим місцем. Тут завжди спокійно, затишно, приємно. Людина невипадково прагне до святинь, хоче побачити їх, побути біля них, торкнутися їх. У цьому прагненні вся природа людського переживання причетності і єдності з кимось, кого потребує її серце. Звичайно, Христос усюди доступний нам, на кожному місці свого перебування, кожної миті ми можемо звернутися до Нього з проханням і сподіванням, що будемо почутими. Але все ж таки особливе єднання з Ним відчуваємо тоді, коли перебуваємо у таких святих місцях.
Освітяни Хоростківської ОТГ теж брали участь у цьогорічній прощі.
Міський голова Степан Васильович Гладун організував для нас 2 автобуси. Зранку, помолившись до Матінки Божої, вирушили до Зарваниці . Програма цьогорічної Прощі була дуже насиченою: Архиєрейська Божественна Літургія (Мала Папська Базиліка, очолював владика Теодор (Мартинюк) ,освячення води, церковної атрибутики (біля джерела); Панахида за всіх, хто віддав життя за волю і незалежність України (каплиця Юрія Побідоносця); Хресна дорога, молитва в Українському Єрусалимі. Також відбулося відвідання храмів МДЦ «Зарваниця», чутотворної ікони Зарваницької Матері Божої, приватна молитва (за вибором).
Немає коментарів:
Дописати коментар